З метою виховання учнів училища в
дусі патріотизму і поваги до історичної пам’яті українського народу, трагічних
сторінок нашого минулого, я разом з херсонським композитором Анатолієм
Шейченком написала пісню «Пам’яті жертв
голодоморів в Україні». Ця пісня отримала життя завдяки підтримці директора
училища Супруна Олександра Федоровича. Виконала пісню викладач ДНЗ «ВПУ № 2 м. Херсона»
Лариса
Кваріані.
https://www.youtube.com/watch?v=NZ_mt84y6wg
https://www.youtube.com/watch?v=NZ_mt84y6wg
Тепер ця пісня знаходиться у фонді
Всеукраїнського радіо.
Також написана пісня" Рівняння на маму",просвячена воїнам АТО в тому ж творчому виконанні автора, композитора та виконавиці.
https://www.youtube.com/watch?v=VpE23T4y4qc
https://www.youtube.com/watch?v=VpE23T4y4qc
В 2011 навчальному році мною були
написані слова для Гімну училища.
2008
році я ініціювала видання методичної
збірки «Хіба на те була Господня воля?», яка побачила світ на початку 2009
року за підтримки Херсонської обласної державної адміністрації і Управління
культури і туризму.
ГІМН
Ми нащадки козацького роду,
Працьовита і дружня сім’я.
Ми великого частка народу,
Будівельники – наше ім’я.
Приспів
Херсонське вище професійне –
Ти робітнича кузня золота,
І знак твій якості надійний –
Це українські села і міста.
Професійності нам не бракує,
Ми нових технологій творці.
І в перед корабель наш прямує,
Бо завжди за кермом фахівці.
Приспів
Наша сила в натхненній роботі,
В спадкоємності всіх поколінь,
У щоденній підтримці й турботі
Педагогів, майстрів і майстринь
Приспів
Пам’яті жертв голодомору
в Україні 1932 – 1933 років
«Проклятий рік. Косматі вісті,
І ніч глухоніма.
А ще дитя і ще в колисці,
А вже його нема…»
Антоніна Листопад
Хіба ж на те була Господня воля,
Що смерть косила тисячі людей?
Коли міцним зерном розбухле поле
Колосся гнуло до землі грудей.
Чорніли зерна – віра в світле мрево,
Чорніли люди, тягнучись до них.
Та не було едемським теє древо…
Хрести замість буханців запашних.
Хіба були ті люди в чомусь винні,
Щоби, як мухи, разом із дітьми?..
Щоби лани на рідній Україні
Не скирдами вбирались, а кістьми?..
Коли опухлі й сині ноги кволі
Тягнули в поле – мати ж помира…
«Три колоски» – ціна життя і волі…
Ні, навіть не диявольська ця гра!
Це гра «братів» – жовтневих і кривавих.
Їм залп «Аврори» спричинив тремор.
А Україні від такої «вави»
Дістався той страшний голодомор.
Летять птахи над хлібними полями,
Колосся теплий промінь сповива.
Та з пам’яті не стерти тії плями,
Занурені у кров святі жнива…
Ви стверджуєте, горя не було?..
Ви стверджуєте, горя не було
Ні в тридцять третьому, ні в тридцять другому?
Коли розп’яте голодом село
Вже ледве животіло під наругою.
Коли вози гадюками повзли –
В них від безглуздя навіть смерть сичала…
Коли в’язали пам'ять на вузли –
Та вижила вона… І не змовчала…
Коли в порожній хаті немовля
Кляло у підсвідомості дитинство.
Коли від горя репалась земля –
Жінки себе кляли за материнство.
Хіба забуде сивий вже дідок
Благання свого діда на колінах:
– Дай, доцю, молока, хоча б ковток…
– Це ж, батьку, дітям скляночка єдина…
Розп’яте і розтерзане село
Комуно-більшовицькою наругою…
Ви стверджуєте, горя не було
Ні в тридцять третьому, ні в тридцять другому?!..
Червень 2008
В цій збірці серед методичних розробок уроків з історії та
літератури, інших методичних матеріалів надруковано мою методичну розробку
виховної години «Завжди пам’ятатимемо…»
Звичайно, для творчої діяльності дуже важливим є творче натхнення.
Я бажаю всім творчого натхнення і задоволення у роботі
Комментариев нет:
Отправить комментарий